Nothern Ireland

Півні́чна Ірла́ндія (англ. Northern Ireland, ірл. Tuaisceart Éireann) — одна з чотирьох частин Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії. Межує з Республікою Ірландія в межах острова Ірландія. Столиця і найбільше місто — Белфаст. В адміністративному відношенні поділена (з 1975) на 6 графств (англ. counties).

 Історія.

Утворення Північної Ірландії датується 3 травня 1921, на підставі Government of Ireland Act 1920^[1].
Північна Ірландія багато років була ареною гострого етно-політичного конфлікту (англ. The Troubles) між "націоналістами"-католиками і "юніоністами"-протестантами.^[2] Націоналісти виступали за політичне приєднання Північної Ірландії до решти Ірландії^[3][4] , а юніоністи, яких у Північній Ірландії більшість, хотіли залишитися у складі Сполученого Королівства^[5]. Загалом, юніоністи вважають себе британцями (або "ольстерцями"), а націоналісти - ірландцями, хоча ці відмінності не є однозначними. З моменту підписання Белфастської угоди (так звана "Угода в Страсну п'ятницю") у 1998, більшість напіввійськових формувань, що брали участь у боротьбі, припинили військові дії.

 Адміністративний поділ

Адміністративно Північна Ірландія розділена на 6 графств та 26 районів. В свою чергу острів Ірландія ділиться на 4 історичні області — Ольстер, Коннахт, Манстер і Ленстер. Всі шість графств Північної Ірландії Антрім, Арма, Даун, Лондондеррі, Тайрон і Фермана, входять до північної провінції Ольстер. Крім того до Ольстеру також входять три графства Республіки Ірландія — Донегол, Монахан і Каван.

 Економіка

Економіка Північної Ірландії є найменшою з чотирьох економік, що складають з себе загальну економіку Об'єднаного Королівства. Промисловість представлена традиційними суднобудуванням, текстильним і канатним виробництві. Велика кількість населення зайнята в сфері обслуговування. Туризм також грає важливу роль в економіці країни. Останнім часом досить прибутковою є сфера високих технологій, в яку здійснюється інвестиційне вливання коштів.

 Релігія

Протестанти 54 %, католики 31%; пряме правління Англії з 1972.

 Політика

У Британському парламенті Північну Ірландію представляє 12 делегатів.

 Населення

Населення Північної Ірландії щорічно зростає починаючи з 1978 року. За останніми даними воно складає 1 775 000 осіб. ^[6]
Етнічний склад населення неоднорідний: в країні проживає близько 500 тисяч корінних місцевих жителів острова Ірландія — ірландців - католиків і приблизно 1 млн. англо-ірландців і шотландо-ірландців з яких більшість — протестанти, які є британцями по культурі і традиціям. Таким чином, в Північній Ірландії історично склалися три групи населення, що розрізнялися між собою по релігії і культурі, дані групи населення вельми ворожо відносяться один до одного. Східні області Північної Ірландії були зайняті переселенцями з Шотландії — пресвітеріанами, центральні і північні провінції заселили англійці, що належали до Англіканської церкви, в крайніх західних і прикордонних з Республікою Ірландія районах жили залишки корінного населення — ірландці, католики по своєму віросповіданню.
Тривалість життя у чоловіків — 76 років, у жінок — 80.8 років.^[7]